Консультація "Літературні твори в роботі з дітьми з ООП"
Консультація "Етика спілкування з батьками дитини з ООП"
Роль батьків у освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами.
Принципи взаємодії з сім’ями дітей з ООП.
Рекомендації педагогам для успішної взаємодії.
Батьки повноправні члени дошкільного навчального закладу. Батьки – важливі учасники навчальних команд своїх дітей. Вони найкраще знають їхні сильні та слабкі сторони, здібності, нахили, особливості розвитку, і саме тому можуть підтримувати найефективніше. Їхня постійна участь у житті дошкільного закладу може значно покращити успіхи дитини з психофізичними порушеннями. Важливо аби батьки брали участь у прийнятті рішень щодо навчання та розвитку своєї дитини. Саме вони можуть надавати корисну інформацію для планування, впровадження та адаптації програми для найкращого задоволення постійно змінних потреб своєї дитини.
Сучасна дитиноцентриська освітня парадигма передбачає переформатування традиційної практики взаємодії з сім’єю в руслі активного залучення батьків до навчально-виховного процесу. Партнерські стосунки в тріаді «батьки — педагог — дитина» є основою батьківської компетентності, формування якої потребує розроблення нового змісту корекційно-розвивальної педагогічної діяльності.
Одним із ключових моментів забезпечення ефективності розвитку дитини з психофізичними вадами є налагодження стосунків з вихователями, спеціалістами та персоналом дошкільного навчального закладу типу «дім — дитячий садок». Найкращий варіант для цього — активне та відкрите спілкування з батьками на початку навчального року та налагодження постійної комунікації з ними.
Обмін конструктивною інформацією. Одним із аспектів роботи в команді є постійна взаємодія та обмін інформацією педагогів та батьків про розвиток дитини, яка може впливати на навчання дитини з особливими освітніми потребами. Обмін важливою інформацією може позитивно впливати на освітній процес дитини, оскільки, це дає змогу педагогам та спеціалістам адаптувати можливості навчання та, зі знанням справи, вирішувати делікатні проблеми.
Робота з сім’ями має будуватися на таких принципах:
партнерство з батьками – педагог сприймає батьків не як об’єкт свого впливу, а як рівноправних партнерів у вихованні дитини, проведенні з нею корекційної роботи. Завдяки цьому принципу, долаються дистанція між учасниками освітнього процесу і недовіра, яка часто виникає у батьків до спеціалістів та вихователів, вони починають прагнути підтримки, допомоги вихователя групи та вчителя-дефектолога, прислуховуються до них, виконують їх поради;
позитивна характеристика дитини — передусім, слід концентрувати увагу батьків на позитивних, збережених якостях їхньої дитини, перспективних можливостях її розвитку, лише після цього говорити про труднощі. Це допомагає підтримати віру батьків у розвиток дитини, спонукає їх організовувати навчання і виховання, ігрову діяльність, формувати адекватні стосунки з дитиною;
урахування стану, думки, досвіду батьків — під час вибору змісту, форм і методів роботи з сім’ями педагог враховує такі аспекти: здоров’я батьків, їхній психологічний стан; їхні можливості, моральні установки, досвід, ставлення до проблем дитини; сімейні стосунки; уміння членів сім’ї розв’язувати проблеми; соціальні зв’язки; приналежність до певного соціального класу;
повага до батька і матері — у стосунках з батьками має домінувати повага, розуміння їхніх турбот. Це виявляється у формах звернення до батьків, у висловлюванні прохань і порад, у довірливому тоні розмови, у неприпустимості настанов і дорікань на адресу батьків, у збереженні відомих педагогу сімейних таємниць.
Етично
Не етично
У розмові з батьками називати дитину на ім’я
Говорити: «ваша дитина»
Звертатися до батьків по імені та по батькові або по імені, попередньо попросивши дозволу
Звертатися: «мамочка»
Обговорювати проблеми дитини тільки з батьками
Обговорювати проблеми дитини в присутності інших людей
Використовувати вирази: ментальні проблеми; недостатній рівень інтелектуального розвитку
Вживати термін «розумово відсталий»
Якщо потрібно порівняння з дітьми без проблем у розвитку, використовувати вирази: діти з типовим розвитком; при типовому розвитку зазвичай діти …
Вживати слова «Здорові, нормальні діти»
Використовувати вирази: нетиповий розвиток, особлива дитина, дитина з особливостями розвитку
Використовувати вираз «Хворі, ненормальні діти»
Вживати слово «поки» «Ваня поки не може ….», «Поки у Льови не виходить …»
Просто констатувати відсутність досвіду
Якщо дитина з якихось причин не може займатися в конкретній групі, сказати: «Ця група не походить для Петі»
Говорити: «Петя не підходить для цієї групи»
Якщо групові заняття на даному етапі розвитку неможливі, слід сказати: «Ті навички, яким необхідно навчати в першу чергу, простіше і ефективніше формувати на індивідуальних заняттях »
Говорити: «Про групові занятті не може бути й мови, він не потягне групу, він буде іншим заважати »
Після кожного заняття обов’язково
підвести підсумок і відзначити результат:
«Сьогодні ми вчилися складати пазл з 2-х частин. Міша може це зробити самостійно. Він навчився з мінімальною підказкою показувати
частини тіла. Ми почали вчитися
сортувати предмети за кольором, поки
це виходить за допомогою »
Вказувати тільки на недоліки
Якщо не вдається сформувати будь-який навик, сказати: «Поки у мене не
виходить навчити Аню розфарбовувати. Я подумаю, пораджуся з колегами і спробую інші способи »
Говорити:
«Вона ніяк не навчиться розфарбовувати
приклади, б’ємося, б’ємося і ні з місця»
На плечі вихователя лягає непросте завдання: донести до батьків ідею про те, що тільки спільно можна досягти бажаного результату.
Вихователь допомагає батькам дитини з особливостями розвитку:
– зрозуміти причини поведінки дитини у різноманітних ситуаціях;
– впоратися з тривогою, сумнівами;
– навчитися співвідносити очікуваний успіх навчання з реальними можливостями дитини;
– радіти навіть невеликому успіху.
Рекомендації педагогам для успішної взаємодії з сім’ями в яких виховуються діти з особливими освітніми потребами:
– наголошуйте на цінності дитини та необхідності розвитку її сильних сторін;
– намагайтеся зрозуміти батьків, прислухайтеся до їхньої точки зору, приймайте їхню позицію;
– умійте бачити в дитині індивідуальність, незалежно від наявних вад розвитку;
– домовляйтеся з батьками про обмін інформацією про розвиток дитини вдома і в ЗДО;
– не жалійте батьків, це заважає ефективній взаємодії;
– спільно вирішуйте проблеми;
– плануйте свою діяльність спільно з батьками.
ПІСОК, ЯК МАТЕРІАЛ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ
ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ
«Сипке диво» - так говорять про пісок. Чому? В чому його сила? Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмілою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. Пісок і вода найбільш часто використовуються дитиною в якості не структурованого середовища для гри. Однак, їх не часто можна знайти в інтер’єрі ігрової кімнати. Пісок та вода не мають структури і можуть перетворитися за бажанням дитини в будь-яку річ: поверхню луни, сипучі піски, пляж, засіб для чистоти. Їх можливості без кордонів. Пісок - дуже податливий інструмент творчості, творіння з нього можна без особливого жалю змінювати у будь-який момент. Пісок - демократичний матеріал, адже дозволяє працювати з собою кожному і навіть тому, хто не володіє особливим художнім даром, а тому боїться оцінки і відмовляється малювати.
Які асоціації зазвичай викликає слово “пісок”? Золотий пляж, тепле море, легкий бриз…
Ви наступаєте на м’яке пісочне покривало, із задоволенням занурюєте руки в прохолодне і пухнасте тіло берега, водите долонькою по піску, розгладжуючи забавні барханчики, ліпите з мокрих піщаних грудочок хитромудрі замки - і відчуваєте неймовірне блаженство, тому що в ці самі хвилини кудись випаровуються проблеми, лопаються мильними міхурами найобтяжливіші думки. Дивно - але факт!
Виявляється, піщана стихія навіть в межах найменшої “географії” - в крихітній пісочниці - здатна творити дива! Особливо, якщо навчитися використовувати всі таланти пісочного феномена.
Творчо “працюючи” з мільйонами піщинок, майбутня матуся проводить своєрідну “самотерапію” - починає виразно розуміти приховані від своєї свідомості конфлікти і навіть знаходити раціональні шляхи до їх рішення. А це допомагає підготувати себе і сімейство до швидкої появи нового чоловічка в теплій атмосфері любові і ніжності. Перший досвід використання піскової терапії стосувався саме дітей із мовленнєвими, інтелектуальними, афективними та поведінковими порушеннями, як невербальний вид терапії, з метою дати відчуття безпеки знаходження у середовищі. Зараз цей метод використовується без будь-яких обмежень для усіх: і дорослих і дітей (від 3 років).
У ході творчої гри з піском активізуються самозцілюючі резерви дитячої психіки, які виявляються за певних умов (Е. Вейнріб) у процесі терапії. Пісок поглинає негативну психічну енергію людини, стабілізує її емоційний стан і гармонізує психоемоційне самопочуття дитини. Таким чином ігри у пісочниці допомагають:
формуванню цілісного, сильного і здорового «Я» дитини;
забезпеченню рівноваги між внутрішнім світом переживань і внутрішніх потреб і зовнішнім соціальним світом;позбутися психологічних травм;
забезпечує безпосередню гру, де немає правильного і не правильного шляху;
дозволяє зняти контроль з боку свідомості;
не має обмежень для використання з дітьми різних культур, рас, віку та інтелектуального статусу;
дає дитині можливість перейти від ролі «жертви» до ролі «творця».
Пісочниця є контейнером, який покликаний вміщувати і витримувати усі негативні і позитивні переживання дитини. Пісок і вода, виступаючи важливими носіями сенсорних вражень, відчуттів й емоційно-позитивних переживань, здійснюють заспокійливий вплив, дають емоційну розрядку та й одночасно допомагають стимулювати поведінкову активність, спонукають дитину до гри.
Через програвання своїх фантазій, страхів, бажань у безпечних умовах піскової терапії дитина набуває можливості контролю за своїми внутрішніми переживаннями, гармонізувати загальний психоемоційний стан, знизити тривожність.
Окрім терапевтичних завдань, у пісочниці вирішуються деякі корекційні завдання. Це і удосконалення координації рухів, дрібної моторики, орієнтації у просторі, стимуляція вербальної і невербальної активності у процесі гри, формування навичок позитивної комунікації, розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини, зокрема тактильно-кінестетичної чутливості. Символічне значення матеріалів у пісочній терапії, описує І. Н. Сакович. Вона відзначає, що:
вода – символ безсвідомого і емоційного, метафора очищення;
пісок – символізує землю;
люди – часто символізують реальних індивідуумів, що присутні в житті дитини, вони мають символічне значення авторитетних особистостей, що мають вплив на дитину. Фігурки людей також символізують аспекти індивідуальності клієнта;
тварини – можуть символізувати інтуїтивну і інстинктивну сторону життя клієнта, а також відображають різні аспекти характеру дитини. Наприклад, лев може відображати сильну і агресивну сторону, а ягня – вразливу рису особистості. Однак важливо пам’ятати, що діти різних культурних традицій можуть відчувати різні почуття пов’язані з тваринами;
рослини – для багатьох людей символізують цикл життя, сили життя, смерть та відродження. Сезони (пори року) нагадують нам о мінливих якостях фізичного світу;
корисні копалини – метали та дорогоцінні камені можуть символізувати стабільність, постійність, ґрунтовність і захист. Для дітей це символізує душу;
будівлі – для дитини часто вони мають дуже велике значення. Наприклад, дім може символізувати схованку, захист, або усамітнення. У розширеному масштабі дім може бути символом «Самості»;
транспорт – може бути метафорою психофізіологічного стану дитини. Транспортний засіб може бути символом руху і змін. Також він може означати контроль (самокерування), свободу. Пісок не має структури і можуть перетворитися за бажанням дитини в будь-яку річ: поверхню луни, зибучі піски, пляж, засіб для чистоти і т. п.
Методи і прийоми формування соціально-громадянської компетентності дошкільників
«Скринька ідей» для вихователя
Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями
про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі - розвиток національних
рис і якостей підростаючого покоління. Серед актуальних методів і прийомів
формування соціально-громадянської компетентності дошкільників є:
1. Розповіді про природу, рідне місто\селище, столицю України, про
Збройні сили України та їхні успіхи, про Батьківщину тощо з максимальним
включенням дитини у процес відкриття й засвоєння знань.
2. Вивчення патріотичних гасел, пояснення цих понять та вживання їх у
