комунальний заклад дошкільної освіти Іларіонівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №3 "Катюша"

   





Сторінка логопеда

 

Консультація для батьків

Чому дитина погано говорить?

    Кожна мама, яка звертається по допомогу до логопеда, завжди ставить запитання: „Чому дитина погано говорить?” Фахівці твердять, що причини цього можна визначити лише під час детального обстеження. Тільки після цього можна розпочинати заняття, що в першу чергу спрямовані на усунення причини недоліків мовлення. Це може бути невідповідність до вікових можливостей дитини (якщо у два роки дитина замінює звук [ш] на звук [с], брак уваги, що приділяється, зі сторони дорослих на розвиток мовлення дитини (якщо батьки зводять до мінімуму звичайне спілкування), наявність анатомічних вад ( коротка або зрощена під’язикова зв’язка, неправильний прикус), порушення слуху (загального або фонематичного), зміни з боку нервової системи (заїкання, дизартрія). Дуже важко діти переносять двомовність у сім’ї. Вони „плутаються” в безлічі схожих звуків, оскільки в різних мовах за одними й тими самими буквами часто приховуються різні звуки, тому діти користуються тільки тим звуком, який легше вимовляється (наприклад, буква „г” в російській і українській мовах). Навіть наявність меншої дитини в сім’ї може спричинити спотворення в мовленні старшої, яка, бажаючи також стати маленькою, починає наслідувати меншу. Отже, на вимову дитини може вплинути що завгодно. Але всі перелічені причини спостерігаються лише у 30 % дітей із порушеною вимовою. Що у решти? Елементарна м’язова незрілість мовленнєвого апарату, недостатня його рухливість і пластичність.

    Ось чому артикуляційна гімнастика – це найголовніший щабель на шляху до правильної вимови. Адже язик – це м’язовий орган, і для того щоб потім правильно заговорити, потрібно навчити його набувати правильної пози, виробити силу, щоб її утримати, витривалість, щоб довго не втомлюватися.

    Зазвичай дитина починає „вивчати себе” на другому-третьому році життя. Яка реакція буває у батьків? „Витягни пальці з рота!” „А дарма! – Якщо пальці у дитини чисті, не відохочуйте пізнати невідоме. Краще покажіть, що у вас також є язик, що він уміє робити ось так, так і так. Підкажіть, що його можна побачити в дзеркалі. Це буде перший масаж язика, перші прості вправи. Однорічного малюка вже можна покатати на „конячці”, посадивши його татові на плечі. Нехай тато не мовчить, коли „їде”, а клацає язичком, створюючи звук цокоту копит.

    Дитині, звісно ж, це сподобається, захочеться повторити, а як повідомити про це дорослим, якщо говорити вона ще не вміє? Будьте певні, що це бажання перетвориться на необхідність заклацати язичком. І малюк тренуватиметься, поки у нього не вийде. Це дуже складна вправа артикуляції, але вона значно легше дається немовлятам, тому що дуже нагадує смоктальний рефлекс, ніж чотирирічним малюкам, у яких цей рефлекс уже зник.

Які ще вправи може виконати малюк?

    „Вовк”. Попросіть малюка показати, як виє вовк (витягнути губи вперед і вимовити звук „у-у-у”). Якщо дитина не може витягнути губи, її слід навчити дути в трубочку (починаючи дути в трубочку більшого діаметра, поступово його зменшуючи).

    „Кошеня”. Попросіть дитину похлебтати, як кошеня, швидко висовуючи і втягуючи губи.

    „Бульбашка”. Навчіть малюка надувати щоки і різко розривати змичку губ. Важливо навчити дитину користуватися серветками, але не менш важливо й уміти облизуватися. Адже це влучення язиком у ціль, навчання його підійматися вгору із загинанням. Спеціально намастіть верхню губу медом або варенням, нехай тренується. Дитині сподобається. Таким чином, язикову гімнастику можна починати змалечку, виконуючи окремі вправи. Чому окремі?

Тому ще це вимагає посидючості й підвищеної уваги, яких у маленької дитини ще недостатньо. А ось у віці трьох років можна запропонувати вже цілий комплекс. Але якщо посадити малюка і вказувати йому робити так, а потім ось так, то він і хвилини не витримає. Дитині потрібна казка про язичок, який мешкав у своєму будиночку (в роті), і ось одного разу... Придумати можна все що завгодно, головне – утримувати увагу дитини. Отже, сідаємо перед дзеркалом разом із мамою, як перед телевізором, дивитимемося і слухатимемо історію, яка одного разу відбулася з язичком, наприклад таку: „Прокинувся язичок рано-вранці, визирнув у віконце (просунути язик крізь губи), подивився на небо і сказав: „Здрастуй, сонечко!” (потягнутися до носика), а потім подивився на землю, чи висушило сонечко вчорашні калюжі? (Потягнутися до підборіддя.) Озирнувся в кімнаті на годинник (рот відкритий, горизонтальні рухи язиком із куточка рота в куточок, як маятник ходиків) і зрозумів, що час іти снідати. Прийшов на кухню, взяв чашку (рот відкритий, загнути кінчик язика вгору й утримати в такому положенні п’ять секунд, не торкаючись піднебіння і зубів) і попив молочка (хлебтальні рухи), умився (облизування), почистив зуби (горизонтальні рухи по поверхні верхніх і нижніх зубів, зовнішній і внутрішній їх стороні) і зібрався гуляти, але виявив, що він замкнений удома на замок (губи в усмішці, зуби стулити). Спробував пролізти в щілинку (штовхнутися язиком у зціплені зуби), але нічого не вийшло. Тоді він вирішив навести порядок у будинку. Почав складати іграшки на полички (вертикальні рухи по внутрішній стороні щік), зняв павутину зі стелі (провести кінчиком язика по піднебінню), позамітав підлогу(горизонтальні рухи під язиком) і знайшов ключик від замка. Можна йти гуляти! У дворі він гойдався на гойдалці (кілька разів рухи вгору-униз), грав у футбол (штовхнутися язиком то в одну щоку, то в другу), поїхав на конячці (клацання язиком), пішов у ліс, назбирав повний кошик грибів (широкий язик „приклеїти” до піднебіння і відкрити рот). А потім сів на пеньок і заграв на гармошці (розтягування вуздечки)”.

Коли дитина навчиться швидко й правильно все виконувати, можна попросити її стати вчителем і навчити все це робити якусь іграшку.  Таким чином, у щоденній грі м’язи язика міцнішатимуть. Це пришвидшить процес становлення звуків. Якщо ж вашій дитині вже виповнилося більше, ніж п’ять років, а ще не відбулася нормалізація мовлення тоді не обійтися без постановки звука. Але це робиться дуже швидко й легко, і навіть без допомоги логопеда, а наслідуванням, якщо язик уміє здійснювати будь-які рухи, якщо дитина може вільно ним управляти.

На 3 – 4-му році життя у дітей різко збільшується потреба спілкуватися, дуже швидко відбувається накопичення пасивного словника. У цьому віці дитині дуже потрібен слухач. Їй хочеться розповісти про все, але бракує запасу слів в активному словнику. Тому малюка говорить поволі, збивається, заїкається, повторюється. У жодному випадку не можна підганяти дитину, оскільки це може спричинити нервове заїкання, не можна переривати хід її думок, оскільки можна знеохотити розмовляти взагалі. Будьте терплячими до свого „оратора”. Утішайте себе думкою про те, що повторюючи одне й те саме слово десятки разів (нехай неправильно, нехай проковтнувши його закінчення), дитина продовжує тренувати м’язи артикуляційного апарату. Ваше завдання –дати дитині джерело емоцій, а потім просто її вислухати. Якщо дитина сама не виявляє бажання розповісти, ставте навідні питання, нехай вчиться висловлюватися.

Отже, шановні батьки! Намагайтеся знайти для спілкування з дитиною хоч би півгодини на день. Вимкніть телевізор або радіо, на декілька секунд забудьте про свої проблеми і послухайте те, що говорить дитина: разом посмійтеся або поплачте, знайдіть вихід із складних ситуацій, що виникли у її житті. Так ви навчите дитину бути комунікативною, відкритою.

Якщо дитина спілкуватиметься, вона навчиться під час спілкування не тільки висловлювати свої думки, але й постійно порівнюватиме своє мовлення з мовленням оточуючих, помічатиме у своєму наявні недоліки, намагатиметься їх виправити. І все виявиться навпаки, якщо дитина уникатиме спілкування

 

 

Навчаємо разом

Консультація вчителя-логопеда КЗДО

 Марушиної Л.В.

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ- ЛОГОПЕДА КЗДО

  Деякі батьки, на щастя, навіть і не знають, навіщо потрібен логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель - логопед у дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить?

Коли слід звертатись до логопеда:

  • якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років  або словник налічує не більше 10 слів;
  • коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;
  • коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);
  • якщо дитина не запам’ятовує вірші, не може переказати казку, порушує структуру слів.

Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення   у закладі дошкільної освіти:

  1. Групи для дітей з вадами мовлення (логопедичні групи) при закладах дошкільної освіти створюються органами державного управління освітою.
  2. В логопедичні групи зараховуються діти 3 – 5 - річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені логопедом, вихователем  або лікарем дитячої поліклініки.
  3. Обстеження дітей для зарахування їх в логопедичні групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом.
  4. Медичні висновки подаються на розгляд обласної психолого-медико-педагогічної комісії для вивчення даних, яка направляє в логопедичні групи відповідно до діагнозу.

Напрямки роботи вчителя-логопеда в КЗДО:

  1. Своєчасне виявлення порушень розвитку мовлення у вихованців.
  2. Діагностичне обстеження дітей.
  3. Консультативний супровід педагогів ЗДО та батьків, що виховують дітей з вадами мовлення.
  4. Подолання порушень усного мовлення та попередження помилок на письмі.
  5. Формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови та зв’язного мовлення.
  6. Розвиток артикуляційної, загальної, дрібної моторики та просодики.

Скільки слів повинна знати дитина?

Словник кожної людини поділяється на пасивний та активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, а й повсякденно використовує. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник -це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

Активний словник малюка постійно збільшується. Кількість слів, якою користуються діти насамперед залежить від віку, а також від рівня розвитку дитини. За норму вважаються наступні показники:

3роки - 1000 слів;

4роки - 1540 слів;

4,5 роки - 1870 слів;

5років - 2072 слова;

5,5 років - 2289 слів;

6років - 2589 слів;

7років - 3500 -4000 слів.

У дорослої людини активний словник нараховує 6-8 тисяч слів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ.

  1. Уважно ставтеся до занять вашої дитини. Ваша відповідь на запитання має бути чіткою, доступною та зрозумілою для малюка.
  2. Спонукайте дитину до запитань.
  3. Якомога більше розмовляйте з дитиною.
  4. Систематично проводьте ігри в слова «Хто більше знає слів?», «Назви який...», «Скажи, як...», «Що означає слово?», «Скажи, коли ...», «Скажи, звідки…», «А якби...», «Придумай слово».
  5. Не забувайте доречно вжити прислів´я, загадати загадку
  6. Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень.
  7. Обов´язково поясніть дитині кожне незрозуміле їй слово, у присутності дитини вдайтесь до словника.
  8. Якщо ваша п´ятирічна дитина неправильно вимовляє звуки, обов´язково зверніться до логопеда.
  9. Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною. Пам´ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини у сім´ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.
  10. Ваша мова є взірцем для наслідування дитини. Саме тому вона завжди має бути правильною.
  11. Придбайте словники. Вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови у вашої дитини.
  12. Придбайте репродукції картин , читайте дитині книжки, вчить її переказувати.
  13. Привчайте дитину слухати дитячі та музичні передачі, дивитися діафільми.
  14. Тривалість перегляду дитиною телевізійних передач не повинна перевищувати 30 хвилин на добу та 2 - 3 разів на тиждень.

 

 

 

 

Профілактика попередження мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку.


Чиста мова дошкільнят – бажання для багатьох батьків. Це і вірно, адже ті дефекти вимови звуків, які у дитини 2-3 років природні і милі, після 4-5 років вже стають логопедичною проблемою. В період розвитку мовлення вимова малюка завжди недосконала. Це зумовлено, по-перше, недостатньою розвиненістю м'язів та рухливості мовних органів (язика, нижньої щелепи, губ, м'якого піднебіння), і, по-друге, фонематичним слухом, що знаходиться на стадії формування (фонематичний слух - це здатність сприймати і диференціювати всі звуки мови). До 4-5 років в нормі всі ці недосконалості проходять самі собою, дитина освоює вимову всіх звуків і правильне використання. Але нерідко буває й так, що дефекти вимови не виправляються природно до цього віку і приймають форму стійкого порушення.
Найпоширенішими вадами мовлення у дітей дошкільного віку є:
· фонетичні порушення звуковимови;
· вікові недоліки ;
· мовленнєві порушення, обумовлені соціальними факторами (неправильне виховання (сюсюкання), несприятливе мовленнєве оточення, педагогічна занедбаність, двомовність, тощо);
Ця категорія дітей переважно відвідує загально-розвиваючи групи дошкільного закладу, що в свою чергу, потребує підвищеної уваги з боку педагогів та батьків. Щоб зменшити кількість дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку в старшому віці, необхідна профілактична робота з дітьми з раннього віку.
Деякі вади мовлення можливо усунути в умовах дошкільного закладу, створивши певні умови для виховання звукової культури мовлення, виконуючи завдання і зміст роботи з програми «Дитина».
Розглянемо формування звуковимови в нормальному онтогенезі згідно програми «Дитина»:
· дітей третього року життя вчимо чітко вимовляти деякі голосні звуки (а, о, у, е, и, і) та приголосні (п, б, т, д, г, к, м, н) звуки рідної мови. Розрізняти та вимовляти звуки: з, с, в, ф, ж, ш, г. Починаємо проводити роботу над виразністю мовлення (з різною силою голосу). Але дослідження Ю.А. Аркіна, В.І. Бельтюкова, Н.В. Мікляєвої вказують на те, що у 2-3 річних дітей закономірна певна недосконалість звуковимови, пом’якшення приголосних, нечітка вимова слів з пропуском певних звуків.
· З дітьми 3 та 4 ріку життя відпрацьовують чітку вимову усіх звуків рідної мови ( виключаються тільки шиплячі і сонорні звуки, найбільш важкі для вимови), удосконалюють фонематичний слух, слухову увагу, мовленнєве дихання, артикуляційний апарат.
· До 5 років у більшості дошкільників завершується процес оволодіння звуками. Діти активно звертають увагу на звукове оформлення слів, формують навички звукового аналізу.
· До кінця 6 року життя дитина правильно вимовляє всі звуки, чітко відтворює більшість слів рідної мови.
Виховання звукової культури мовлення-це не тільки відпрацювання правильної вимови, хоча це завдання є одним з головних. Виховання звукової культури передбачає:
• формування правильної звуковимови і слово-вимови, для чого необхідно розвиток фонематичного слуху, мовного дихання, моторики артикуляційного апарату;
• виховання орфоепічно правильно говорити - вміння говорити згідно з нормами літературної вимови;
• формування виразності мовлення - володіння засобами мовної виразності передбачає вміння користуватися висотою і силою голосу, темпом і ритмом мови, паузами, різноманітними інтонаціями;
• різноманітними інтонаціями;
• вироблення дикції - виразной вимови кожного звуку і слова окремо, а також фрази в цілому;.

Складовий компонент звукової культури мовлення: мовленнєве дихання, фізичний слух, слухова увага, фонематичний слух.

Постановка правильної звуковимови тісно пов'язана з виробленням кращої координації органів артикуляційного апарату дітей.
Все більш дітей зустрічається з порушенням вимови голосних звуків, тому що немає координації в артикуляції. Для того щоб мова була чіткою і ясною, діти повинні навчитися добре відкривати рот. Голосні звуки є тім фундаментом, на якому базується уся робота по розвитку фонематичних процесів у дітей. Чітка вимова голосних і найбільш простих за артикуляцією приголосних звуків у багатьох випадках сприяють появі у дитини більш складних по артикуляції звуків. Наприклад, чітка вимова звуків о, у багато в чому зумовлює появу у дитини шиплячих ш, ч, щ, ж; положення язика при голосних і, е, подібно положенню мови при артикуляції с, з.
Щільне змикання губ сприяє чіткої вимові звуків м, п, б і т.п., вимова ф, в - свистячих з, с та сонорного л; при вимові звуків т, д, н язик перебуває за верхніми зубами, як і при звуках ш, ж і сонорних р, л.
Уточнення вимови звука (відпрацювання вимови ізольованого звуку і звуконаслідування). Щоб можна було краще запам’ятати та у подальшому легше відтворити звуки, що вивчаються, можна використовувати «Звуко-рухову абетку»(використовуємо слуховий та руховий аналізатори). В абетці кожен звук поєднується з відповідним рухом. Малюки виконують вправи з допомогою дорослого, діти п’ятого року життя –за наслідуванням, а старші дошкільники можуть виконувати вправи за словесною інструкцією дорослого та пропонувати власні варіанти. Майже всі звуки легко співвідносяться з реальним об'єктом.
Спеціальні рухові вправи для м'язів мовного апарату необхідні так само, як загальна гімнастика необхідна для нормального розвитку організму. Артикуляційна гімнастика не має залишатися надбанням тільки вчителів вузької спеціалізації – логопедів. Вона повинна бути в арсеналі кожного вихователя, батьків, важливою складовою цілого комплексу заходів, спрямованих на подолання мовленнєвих вад і виховання правильної вимови звуків. Артикуляційна гімнастика проводиться у другій молодшій, середній та старшій групах.
Для кращого виконання вправ пропоную використовувати вправи в картинках, у віршах, інтерактивну артикуляційну гімнастику (КТ).
Причинами, котрі зумовлюють проведення артикуляційної гімнастики, є:
1. Заняття артикуляційною гімнастикою попереджують виникнення порушень мовлення у дітей і діти самі можуть навчитися говорити чисто і правильно, без допомоги фахівця.
2. Діти з порушенням мовлення зможуть швидше подолати свої мовленнєві вади.
3. Вправи артикуляційної гімнастики допоможуть усім – і дітям і дорослим-навчитися говорити правильно, чітко і красиво.
З дітьми вправи проводять в ігрової формі.
Звуки мови утворюються при видиху, тому важливою умовою правильного мовлення є плавний видих тачітка артикуляція. Дихальний апарат дошкільника ще розвинений погано, у нього слабкий вдих і такий же видих. У цьому випадку буває діти говорять тихо, нечітко і рідко договорюють фразу до кінця. Іноді, намагаючись встигнути сказати потрібні слова на вдиху, малюк говорить швидко, дріботить, від чого страждає інтонація, не дотримується розстановки логічних пауз. Тому і виникає необхідність розвивати мовне дихання у дітей.
Виконуючи дихальні вправи, необхідно розуміти, що ці заняття можуть швидко втомити дитину і навіть викликати у нього запаморочення, тому бажано дотримуватися декількох простих правил:
Виконання вправ має відбуватися протягом 3-6 хвилин. Кількість хвилин залежить від віку дітей. Малюкам двох-трьох років вправи потрібно робити протягом 3 хвилин.
o Ігри та вправи повинні проводитися в добре провітрюваному приміщенні з достатньою кількістю свіжого повітря.
o Заняття з дихальної гімнастики потрібно проводити до прийому їжі.
Для розвитку мовленнєвого дихання пропоную ігри: «Розчисти доріжку»(ІКТ), «Зажини м’яч у ворота», «Дудочка», «Листочки», «Вітерець», «Футбол», «Привіт», «Чарівний стаканчик», «Квітка».
Великий вплив на формування культури мовлення робить вихователь, тому мова вихователів має бути взірцем для наслідування. Вони повинні розмовляти з помірною силою голосу, повільно, чітко та вираз­но вимовляти усі звуки в словах, робити логічні паузи. Під час роботи з формування звукової сторони мовлення вихователі можуть використовувати деякі логопедичні прийоми, так само як і логопед, окрім усунення мовленнєвих порушень, займатися пропедевтичною роботою, спрямованої на попередження вад мовлення.

 

 

 

 

Інформація для батьків

 

До сьогодні доводиться чути або читати в соціальних мережах, як «добрі» родичі, сусіди, знайомі та й незнайомі на питання мами: «Дитині 2 або 3 роки, і вона не розмовляє», говорять: «Чекайте трьох-чотирьох-п’яти років, заговорить», «Мій син до 4-х років мовчав, а потім його «прорвало» і він заговорив відразу реченнями».
У логопедів виникає питання: чому навчити дитину рахувати, читати у 1,5-3 роки вважається найважливішим досягненням в розвитку дитини, а той факт, що дитина не розмовляє, не може побудувати фразу в 2,5-3 роки вважають нормальним явищем. Зате літери малюк всі знає і може їх показати...
Дорогі матусі, ми з вами живемо в сучасному суспільстві, в якому значна увага приділяється профілактиці і ранній діагностиці. Ми не будемо стверджувати, що дитина, яка в 2 роки не розмовляє, має вади розвитку. Часом і така ситуація може бути варіантом норми. Однак хочеться наголосити, що не мами на форумі, не родичі і не
сусіди повинні давати в таких випадках свої «експертні поради», а кваліфікований спеціаліст. Адже окрім очевидної симптоматики – власне відсутності мовлення, логопед може побачити й інші відхилення в розвитку дитини, які могли стати причиною цієї затримки та направити до відповідних спеціалістів. Або ж навпаки, заспокоїть батьків і порадить цікаві ігри та вправи, які допоможуть малюку нарешті вимовити свої перші, такі довгоочікувані, слова та фрази
.